А вчора була буря -
дерева у саду
до долу гнула
і зламане гілля
кидала по городу.
і потрощила дах на хаті
й зірвала капелюх
з моєї голови
(він наче птах
безпомічно крутився у повітрі
і раптом зник -
мабуть, упав у річку,
там десь, у гаю)...
в городі я прибрав.
дерева у саду, яе зміг, підлікував,
а далі вже залежить від землі -
чи силу дасть вона рослинам.
тепер сиджу на лаві у спочинку
перед тим, як лізти по драбині
чинити дах і класти черепицю.
сиджу.
курю.
сумую -
застільки літ так звик до капелюха,
що ця картата кепка,
яку напнув з рання,
для мене як зневага,
ганьба, позорище, образа,
поплюження мене,
приниження усього, чим я жив,
покривдження минулого мойого...
та годі!..
он, збирається на дощ...
і буде таки злива.
на дах потрібно лізти й діру накрити толем.
а взавтра вже візьмусь серьозно я до справи,
сьогодні бо запізно...
с. Ящіківка, 2005 - 2006 рр.
