Про двері
Йдучи назавжди, не треба гримати дверима.
Не знати як зустріне невідомість.
Зійде піна, і запанує тиша,
Хто з на, про що тоді у Господа попросиш.
Йдучи назавжди, сядь тихо на порозі,
Така прикмета здавна у народі.
Можливо назавжди не так далеко від сьогодні,
Можливо наздоженеш себе в дорозі.
Говорять, що від себе не втечеш…
Чому ж завжди бувають крайні двері?
Ти ще не знаєш, як багато, отих, зачинених дверей,
Твої поки що, навстіж розпростерті.
Дрогобич., 2012
