Кришталь дощу
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Я погубила вранці весь кришталь,
Розкреслила на зорях шлях до мрії.
Вже зовсім розпанахала вуаль
Моя тремтлива, росяна надія.
Нема кому ховатись і чому,
Я просто убираю знов вустами
Гарячий мед весняного дощу
Й на мить стаю тонкими небесами.
Всі руки дивно зранені дощем,
До болю, до кришталю, позолоти...
Мені в житті не треба теорем,
Все має бути чітко, наче соти.
Кохання – біль, кохання без утрат,
І помилки, страждання, віра, доля...
Кришталь чарівний в тисячі карат
Знов розіллється росами у полі.
Він нагадає, може, біль в руках,
А, може, зшиє знов вуаль надії.
Він нагадає раптом у сльозах,
Як я колись губила в зорях мрії...
