12.03.2012 20:30 Деркач Олександр => Каранда Галина
Колись я чув від дуже старого батюшки, ще з тих гулагівських лагерів, що Бог накзуючи за гординю відбирає розум
12.03.2012 19:49 Каранда Галина => Деркач Олександр
Після видання «Заратустри» у Ніцше справи йдуть дедалі гірше. Поступово дає про себе знати наближення божевілля. У січні 1889 року в результаті нервового приступу в Тюрині, його було відправлено до психіатричної клініки в Єнському університеті. Його мати наглядала за ним, а після її смерті це робили його сестри. А тим часом до Ніцше приходить слава і популярність. Проте сам він цього вже не міг розуміти, бо помер. Проведена психіатрична діагностика Ніцше однозначно виявила сифілітичну інфекцію з червня 1865 року, що руйнувала його мозок, однак не спричинила майже до кінця життя затьмарення розуму. У останні місяці його життя, починаючи з березня 1890 року хвороба досягла свого піку і спричинила шизофренію та параліч[3].
а мені іноді хочеться, щоб хтось просто пожалів і погладив по голові. жалість іноді принижує, згодна, але тільки тоді, коли вона нещира й надокучлива, по принципу: "добре, що це не зі мною трапилося"
Можна, звичайно, жаліти не показуючи цього перед "об"єктом жалості". Бо жалість ради жалості надзвичайно принизлива (повідомляю тим, кому пощастило не перенести це на своїй шкурі)
