Чия вина?
Багряний лист сповзає тихо з клена, –
У мене в серці музика сумна…
Печальна мить для тебе і для мене, –
Але скажи: чия у тім вина?
Чия вина, що сивіють тумани,
Що слід лишили в небі журавлі,
Що не зуміли жити без обману
На цій стражденній праведній землі?
Так скаже хто – чия у тім провина,
Що пустка в серці, пустка у душі?..
Дозріли в лісі глід і горобина, –
Але відквітли рута й спориші…
Чия вина, що літо відлетіло?
Хіба моя і справді в тім вина?
У осінь йти не хочу, й не хотіла, –
Прийшла до мене з росами вона…
Прийшла вона сріблена, з кольорами,
Рясні дощі сипнула з рукава…
А там зима страшна, не за горами,
Їй осінь чемно душу відкрива…
Чия вина, що літо відболіло,
Лишило в смутку зніжені сади?
Що листя геть з осики облетіло,
І дощ налив у березі води…
Чия вина? А може, й не хотіла,
Щоб пісня так печальною була?
Кохання наше пухом відлетіло,
Розлука жовтим квітом розцвіла…
Осінній сон… А може, так і треба,
Щоб в напівсні – і бачити тебе?
Твій силует маячить серед неба,
А воно знову синьо-голубе…
м. Ромни, 13/03/12
