19.08.2019 23:03
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 1 users
 © Владимир Нищимный

Чом не всміхаєшся мені...

Чом не всміхаєшся мені, 

Чим зажурився, місяченько?

Твої печалі неземні

Пролилась смутком у серденько.


А може є моя вина

У тім, що в ніч ти закохався, 

Упився тишею сповна, 

Мене в садочку не діждався.


Оглянув зорі в вишині, 

Приліг у хмарку відпочити, 

Холодним променем мені

Забув стежину освітити.


Нехай тобі, як і мені, 

Буває інколи самотньо, 

Давай удвох в однім човні

Плисти у часі незворотньо.


І восени, чи навесні

Він нічку темну розгойдає, 

Розсипле зоряні вогні –

Хтось добрим словом нас згадає...



Львів 19.08.2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо