Чом не всміхаєшся мені...
Чом не всміхаєшся мені,
Чим зажурився, місяченько?
Твої печалі неземні
Пролилась смутком у серденько.
А може є моя вина
У тім, що в ніч ти закохався,
Упився тишею сповна,
Мене в садочку не діждався.
Оглянув зорі в вишині,
Приліг у хмарку відпочити,
Холодним променем мені
Забув стежину освітити.
Нехай тобі, як і мені,
Буває інколи самотньо,
Давай удвох в однім човні
Плисти у часі незворотньо.
І восени, чи навесні
Він нічку темну розгойдає,
Розсипле зоряні вогні –
Хтось добрим словом нас згадає...
Львів, 19.08.2019