Свято ночі
Тільки листя, що розсіяв сон
Задрімало у покорі ночі,
Місяць красень в темряву зайшов,
А зірки теплом йому шепочуть.
Вже чекає ніч на свій перон
І годинник стрілки проганяє .
Знов зрадів розжарений неон,
Мабуть в темноті душі не чає.
Чарівлива, неосяжна мить,
Закружляла у покої ночі,
Сич лякливий у гаю кричить,
Бо поговорити з ким ось хоче.
Ось він, ось він справжній передзвін!
Залунав у над небесній тиші,
Це душі самотність б’є у дзвін,
А нічний дзвонар її колише.
І здається все пішло кудись,
Тільки залишилися надії.
Зорі щирим сяйвом розлились,
Мабуть зустрічають свої мрії.
