вже не має думок. і в словах більш не буде потреби.
не залишилось сліз у ласкавих бездонних очах.
я сьогодні сама. лину поглядом в лагідне небо.
наче квітка зів`яла. мов зраджений стомлений птах.
завтра знову зійде ніжне сонце - і день розпочнеться.
знов прокинеться світ, залишивши в минулому жаль.
але в душу мою ніжна радість уже не вернеться.
буде вічно в ній жити холодна глибока печаль.
я мовчу. струни серця тендітні давно вже не грають.
обірвалась сьогодні остання, найтонша струна.
йдуть безслідно роки, дні за днями невпинно минають
тільки смуток мій зимній чомусь не мина....