Кохання психопатки
Ох ніштяк, я нічого не пам’ятаю.
Знаєш, насправді мені не треба це.
Так, стоп. Єдине, що я знаю -
ти заклався на одруження в Вегасі.
Але ні, я ненавиджу одруження.
Невже моя дурість непомітна?
Охолонь. Не треба напруження.
Я ненавиджу це як Бібера чи Брітні.
Можливо, це все не так красиво.
Я закидаю шпильку, 4ever конверси.
Не грузись. Ми справді щасливі.
Так якого біса шукати сенсу?!
Я не думаю про долю подальшу.
У нас є сьогодні. Завтра - зарано.
У почуттях брак дорослого фальшу.
А це ще крутіше, ніж Курт із Нірвани.
Божевільне кохання занадто палке,
але почуття не можна стримувати.
Я не хочу приймати цю реальність як є:
повір мені, її треба змінювати.
А можна заночувати на хмарочосі?
Може, там небо по-особливому зоряне…
Чому ми цього не зробили ще й досі?
Життя для такої дурні і створене.
У нашу дурість ми вгрузли.
Ще крок - клініка не врятує.
Нам бракую здорового глузду.
Хоча стій… кого це турбує?
Ми не в силах зупиниться.
Давай завтра зробимо татуювання?
Пообіцяй: коли все скінчиться
ти приноситимеш мені апельсини у психлікарню.
15.03.2012
