Горличка
Горличка гніздечко майструвала
Соломинки з пір’ячком збивала,
Із травички ковдра з подушками
Пташенята, щоб не йшли від мами.
Все несла свіженьке до обіду,
Від образ не залишала сліду,
Їх навчала в небесах польоту,
Дарувала кожен день турботу.
Пташенята думали так треба,
Мама поруч і безкрайнє небо.
Все росли, мужніти поспішали,
Про вітри із грозами не знали.
В ясний день, із росами рясними,
Горличка із дітками своїми,
Втрапили на очі хижій птасі
На небесній і підступній трасі.
Розлетілось пір’я на всі боки,
Затріщали злякані сороки.
У нерівній битві понад гаєм –
Горлиця прощалася із краєм.
І молилася, щоб краплі її крові,
Змайстрували захист із любові.
За дітей рідненьких попросила,
Щоб їх доля тиха охрестила.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
