Зізнання
з рубрики / циклу «а душу вашу люблю над усе...»
Усе цвіло весняним буйним цвітом.
Здавалось, це ніколи не мине.
Повз мене йшли, моя прекрасна панно,
Повз мене йшли...й не бачили мене...
Пройшли повз мене... Ні, ви пролетіли
Легеньким вітром, подихом весни.
Ви помічати, панно, не хотіли
Того, до кого ходите у сни.
Я ж, цілував очима ваші руки,
До ваших уст очима припадав
Такого щастя і такої муки
Іще в житті ніколи я не знав.
Із уст моїх злетять слова не сміло
І, може, вам їх вітром донесе
-О, як любив я, панно, ваше тіло
Та душу вашу люблю над усе.
