18.03.2012 20:01
© Антоніна Грицаюк
Сваха
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Завітала, якось сваха,
До сватів у гості,
Гарно усіх привітала,
Радіючи дочці.
Гарна стала молодиця,
Золота дитина,
Чорноброва, білолиця,
Та й славна родина.
Свекор бутля вже на стіл,
З комори виносить,
Біля свахи поруч сів,
Та до столу просить.
На столі все до ладу,
Вже й налита чарка,
Сваха яйця достає,
Огірки і шкварка.
Сват горілку підливає,
Сваха жарить сало,
Гарно сваху пригощає,
А свасі все мало.
Кров у жилах, аж кипить,
Серце вилітає,
Чогось зять уже бурчить,
Дочка вже хлипає.
Не виженеш із-за столу,
Начебто родина,
Свасі час уже додому,
Не мала дитина.
Дочка слізно її просить,
Годі вже вам, мамо,
А вона немов той Коцький,
Мало все їй, мало.
Напилася, мов свиня,
А дочка все плаче,
А та мама, мов дурна,
Вже й до неї скаче.
Зять за тещу, за ворота,
Аж земля здригнулась,
Не була б така морока,
Якби схаменулась.
Треба міру завжди мати,
Як би не пилося,
І достойно вийти з хати,
Щоб не відбулося.
