РИБКА
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Чоловіка моя мама
М‘яко кажучи, не любить.
І словами, і думками,
Й лютим поглядом “голубить”.
І хоч тон розмови грубий
Нав‘язала зятю ненька,
Називає мене любий
“РИБКА ти моя рідненька”.
Та хоч все у нас чудово,
Тане впевненості глиба.
Я подумала раптово:
Рибка – це вже, звісно, РИБА…???
Милий лагідно цілує…
Відчепись!.. Цікава штука!!!
Думка знов зв‘язок малює:
Риба може бути й ЩУКА!
Хижий усміх раптом бачу
В чоловіка за губами.
Зараз, мабуть, я заплАчу,
Бо як щука, то З ЗУБАМИ!
Ах, він дурень! Гультіпака!
Обізвав з якого дива?
Із зубами ж – це СОБАКА!
Ще й велика! Шолудива!
Залилася я сльозами,
Назріває в нас розлука:
Мамо! Мамо! Чуєш, мамо!
Він сказав на мене СУКА!!!
:)))))) Звісно, перед Олею!!!!
І адреси не лишив! :))))))) Нічого, Галю! Приїдемо до Львова і підемо попід хатами скрипаля Тараса питати! :)))))))