Справжня рибалка

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Заспівав раненько півень,

У хліві у Насті,

Максим швидко поскладав,

Рибацькі снасті.

- Бувай жінко не сумуй,

Я під вечір буду,

Ти вечерю приготуй,

На рибу посуду.

Жінка весь день працювала,

То в дворі, то в хаті,

І вечеря вже скипіла,

Стала виглядати.

Чи не йде її рибалка,

Стомилась чекати,

Щось Рябко так дивно гавка,

В буду став тікати.

На пліт виліз рудий кіт,

З ляку весь трясеться,

Аж тут тріск зламався пліт,

Хто це до них преться,

Це ж рибалка чоловік,

З тихої охоти,

Лежить він на ньому пліт,

Став жінку прохати:

- Ой, Настусю, порятуй,

Забери це лихо.

Обігрій та нагодуй,

Стало тихо-тихо.

Стих, а потім захропів,

Стомивсь неборака,

Риби він не наловив,

Не впіймав і рака.

Наклювавсь Максим горілки,

Аж по саме годі,

Приліз рачки він до жінки

Та дякувати долі.

Що не трапилась вода,

Йому в ту хвилину,

Не минула би біда,

Жінку і родину.