19.03.2012 21:49
-
1167 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Справжня рибалка

Заспівав раненько півень, 

У хліві у Насті, 

Максим швидко поскладав, 

Рибацькі снасті. 

- Бувай жінко не сумуй, 

Я під вечір буду, 

Ти вечерю приготуй, 

На рибу посуду. 

Жінка весь день працювала, 

То в дворі, то в хаті, 

І вечеря вже скипіла, 

Стала виглядати. 

Чи не йде її рибалка, 

Стомилась чекати, 

Щось Рябко так дивно гавка, 

В буду став тікати. 

На пліт виліз рудий кіт, 

З ляку весь трясеться, 

Аж тут тріск зламався пліт, 

Хто це до них преться, 

Це ж рибалка чоловік, 

З тихої охоти, 

Лежить він на ньому пліт, 

Став жінку прохати: 

- Ой, Настусю, порятуй, 

Забери це лихо. 

Обігрій та нагодуй, 

Стало тихо-тихо. 

Стих, а потім захропів, 

Стомивсь неборака, 

Риби він не наловив, 

Не впіймав і рака. 

Наклювавсь Максим горілки, 

Аж по саме годі, 

Приліз рачки він до жінки 

Та дякувати долі. 

Що не трапилась вода, 

Йому в ту хвилину, 

Не минула би біда, 

Жінку і родину. 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.03.2012 01:04  Серж 

Весна. Теплішає. Тане лід та стає крихким. А вони, самогубці, все йдуть і йдуть на рибалку, випробовуючи вкотре долю.... Це так, не коментар, а спостереження. А вірш ганий, я взагалі гумор люблю. 

 20.03.2012 00:40  Каранда Галина => Олександр Новіков 

згодна. закінчення не як для гуморески. 

 19.03.2012 23:04  Тетяна Чорновіл => © 

Шкода, що рака не впіймав! Мабуть тільки білочку. 

 19.03.2012 22:39  Олександр Новіков 

жостко