Пустувала весна
Пустувала весна, жартувала,
Через хмари людей розглядала.
З висоти холоднючої зранку,
Покропила морозом серпанки.
Потім сонечком вмить засіяла,
Потічки в одну річку збирала.
Вітер-брат повисушував роси,
І на вербах розчісував коси.
А весна так із неба сміялася,
Що земля вся дощем умивалася.
Розквітала закохана вѐсна,
Знов з теплом, як уперше воскресла.
м. Кривий Ріг, березень 2012р
