Небо
з рубрики / циклу «Мить небесного натхнення»
Безкрайня даль і неба, синь –
Поглянь на небо, відпочинь.
Там бачиш, як летять птахи;
Немов маленькі пастухи
Женуть в далеку далечінь
З хмарин, небачених створінь.
Ота хмаринка – постать лева,
А ті, високі мов дерева.
Між них бджола, а може джміль.
За ним пливе безхвостий кінь.
Немов калини щедрі грона,
А та – мов крила махаона.
Безкрайня даль і неба, синь
У білих хмарах-берегинь.
Зникають образи на сході,
Ідуть і губляться відтоді.
Там де далекий небосхил
З’єднає обрію настил.
20.03.2012
