ВІРШИКИ – ВЕСНЯНКИ
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Жменьку віршиків сипнула,
І в барвистому віночку
Закружляла у таночку.
ПИСАНКИ
Красна веснонька ішла,
Барви писанкам несла!
В барвах писанки світились,
У дитячі сни котились!
Щоб наснився на поріг
Писанковий оберіг!
СІРИЙ, БУДЬ ЛАСКА
Вибіг зайчик на торжок,
Щоб купити кожушок!
Мовив: – Гляньте, білий мій
Став за зиму вже брудний!
А сіренький є у Вас?
Все, беру, бо в самий раз!
ВЕСНЯНІ БЕРІЗКИ
Білі сукенки берізки
Вбрали в сонячні мережки,
У тонкі грайливі кіски
Запашні вплели сережки.
А сороки стрекотіли,
Теж сережок захотіли.
ВЕСНЯНА КВІТОЧКА
Я тендітний первоцвіт,
З-під снігів вам шлю привіт,
Ніжну весноньку-красу
На пелюстках принесу.
ДОДОМУ
Гуси з вирію летіли,
Одна одній ґелґотіли:
– Наша річка недалечко,
Скоро змостимо гніздечка.
ПРОСПАВ
Якось сонячної днини
Жук озвався із шпарини:
– Цілу зиму спав! Ой лихо!
Не побачив знову снігу
ПУХНАСТІ ЛАСУНЦІ
Котики пухнасті зранку
В нас поїли всю сметанку,
А тоді пішли до річки,
Причепились до вербички.
ЯК СОНЕЧКА
Розгубились між травички
У весняні дні пригожі,
Зростом може й невеличкі,
Та на сонечко так схожі.
В нас пухнасті жовті шапки,
А звемося ми – кульбабки.
СОННИЙ ЛІС
Час у нірці прибирати,
А борсук уклався спати.
Між ялин на сонній глиці
Сплять ворона й три синиці.
Бачить сни ведмідь в малині,
Жук сопе на бадилині…
Люлі! Що ж то за дива?
В лісі квітне сон-трава
МОКРІ НІЖКИ
Горобчик цвірінчав: - Чив-Чив!
В калюжі ніжки промочив!
Ворона налякала: - Кар-р-р!
Ангіну схопиш, чи катар!
Втішали гуси: - Га-Га-Га!
Одна вже висохла нога!
ВІД ЗАЙЧИКА
У віях заплутався сонячний зайчик
Ще й очі примружив, веселий стрибайчик.
Дарунки лишив він мені невеличкі:
По жменьці веснянок на носик і щічки.
.gif "{#}")
.gif "{#}")