Цифровірші
(диптих)
Всміхаються до сонця 3 ві3,
3вають й досі ти3 на екрані...
А в серці тліє вереснів аж 3,
Вони від літа спеки, наче п`яні...
Про3мався і вересень холодний,
Горять вже ва3 іскри-язики...
Зі3 меню, бо я вже не голодний,
Постав на весну срібні мідяки...
Зі3 всю пам`ять, кадри всі зі3,
3має сонце росу на щоці...
А ти збираєш масло в макі3,
Чи все в3маєш ти в одній руці ?..
О, мабуть, ні! Прові3 серце й душу,
Не варто с3гти нігті день при дні!
Я всі ві3 3мати в серці мушу, –
За3май погляд знову на мені...
Листаєш ти щоденно камасу3,
Моя душа втрачає пелюстки...
Не розрізню: чи день, чи, може, утро,
В сміття летять книжкові сторінки...
У3мувати більш тебе не буду, –
Хоч чую: ви3 сльози на очах”.
І малювать 3кутники не буду,
Бо й ва3 жар давно уже зачах...
Важкі часу кіломе3 і ме3,
І нам орбі3 сиплять коментар.
Зносилися футболки вже і ге3,
Не чуть 3звуку зламаних гітар...
Лиш злі ві3 нам душу ін3гують,
Пюпі3 нот тримають 3 змутки.
Ві3 вночі зітхання чиїсь чують, –
Ти їх візьми й на попіл розі3!
Щоб зникло все: прелюдії і ти3,
У3мувать усе це на собі?...
Сльоза з`явилась – швидше її ви3,
Й відправ до Бога погляд у журбі...
м. Ромни, 25/03/12
