25.03.2012 22:43
-
343
    
  4 | 4  
 © Володимир Пірнач
may be i may be you...

Триматися свого коріння це завжди правильний вибір, 

безпорадно слідувати за променями сонця не маючи цілі, 

завжди переконувати себе у правильності рішення, 

відшукувати приречених і залишати на їхніх смокінгах свої виразні сліди. 


Кожного разу виходячи з дому розуміти, що це кінець, 

що всі випадковості світу сьогодні будуть налаштовані проти тебе, 

але це не зупиняє, більше того, це навіть провокує, 

надає сили для твого останнього переможного маршу. 


Не треба бути упевненим у собі, щоб зробити чергову дурницю. 

Витрачання часу, переслідування думок і погоня за душами 

кожного разу буде відповідати тобі взаємністю, 

а все що ти хотів це щоб тебе просто залишили у спокої. 


Ти маєш робити виключно те що ти маєш робити, 

по-іншому ти просто не маєш права голосу, 

тебе позбавить цього права перший безпритульний, 

який протягне тобі свою замизгану руку. 


І не треба шукати правди у його очах, все що він може 

це перехилити за твою пропащу душу кілька гірких ковтків, 

він майже такий як ти, єдина відмінність у тому, що 

ти протягуєш руки до чужих душ, він же відкриває душу протягуючи руку. 


Вселенська мануфактура по переселенню непотребу. 

не треба боятися загубити себе, це не так страшно як здається. 

Випадковий дотик знову провокує тебе на хвилювання 

навіть коли твоє тіло не відчуває жодного подиху. 


Це справжня робота - не відволікатися на дрібниці, 

найвища цінність - позбутися одягу у потрібний момент, 

ніби зустрітися з гільйотиною, але так і не стати навколішки, 

шанобливо вклонитися, захоплюючись її могутністю і величчю. 


Є речі, які справді не залежать від тебе. 

один із обов’язків: по-справжньому захоплюватись жінкою, 

віддати все на поталу своїм почуттям і її емоціям, 

стоячи на повний зріст втратити голову, як властиво справжнім монархам. 


Повільні слова розрізаючи тишу заповзають у твою пам’ять. 

Ти їх ніколи не забудеш, бо їх несуть важливі люди. 

настільки важливі, що ти не уявляєш свого життя за їх відсутністю. 

Ти їх ніколи не бачив, але ти упевнений що вони є. 



26.10.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.05.2013 14:13  Наталія Сидорак => © 

Є речі, які справді не залежать від тебе. один із обов’язків: по-справжньому захоплюватись жінкою, віддати все на поталу своїм почуттям і її емоціям, стоячи на повний зріст втратити голову, як властиво справжнім монархам. - це зачіпило найбільше... не кожен чоловік на таке здатний в принципі... Ты крут!

 01.04.2012 13:01  Недрукована 

"він майже такий як ти, єдина відмінність у тому, що ти протягуєш руки до чужих душ, він же відкриває душу протягуючи руку."

Дуже влучно сказано!
Так і є насправді. Ми так звикли копирсатися в чужих душах, лічити їх своїми "єдиноправильними" порадами.

А відкриті душі - нецікаві як замизгана долоня першого-ліпшого безпритульного...

 26.03.2012 16:43  Каранда Галина 

"Мабуть, наші пращури надавали великого значення функції дітонародження. Словам, що означає статеві органи, надавалось магічне значення. Їх заборонено було вимовляти всує, щоб не навести на людей порчу. "

 26.03.2012 16:18  Суворий => © 

Важко не погодитись. Таке буває і ми публікуємо...

 http://probapera.org/publication/13/1267/n-zhyttjevyh-stsen-po-marshrutu-hust-vyshkovo.html

 26.03.2012 16:14  Каранда Галина => © 

взагалі, як на мене,бруду вистачає і в реальному житті. навіщо ще й тут смітити. головний критерій тут і публікацій, і коментарів - старатися не ображати інших людей. мене в житті, наприклад, ображає, коли хтось при мені матюкається, бо я вірю, що такі слова несуть негативну енергетику, а ще це елементарна неповага.
а щодо формату - як не буде ліньки, знайдіть в мене "правила поведінки на порталі" там їх 2: "для чайників" і для авторів... звісно, то жарт і "отсебятина", але в кожному жарті...

 26.03.2012 16:11  © ... => Суворий 

Розумію вас і погоджуюсь. А відносно ненормативної лексики то я вставляю її не з хуліганських мотивів, а щоб у повній мірі передати емоції. Погдьтесь, коли на ногу, наприклад, падає шафа (велика така), то важко якраз у цей момент дуже літературно подумати, щось типу: "Як же наразі стало боляче". У такі моменти ми думаємо іншими словами. :)

 26.03.2012 16:01  Суворий => © 

Ми не ставим пересторог, але межі все-таки є. Це не цензура. В інтернеті не проблема опублікувати будь-що і ви з цим я думаю згодні. Але інколи автори в погоні за креативом перестають бачити межі розумного... "Формат" сайту поняття відносне. Але ви його можете оцінити аналізуючи контент порталу...
Завжди намагаємось прислухатись до точки зору авторів і не вважаємо, що наша думка має бути домінуюча...

 26.03.2012 15:48  © ... => Суворий 

Дякую за пояснення. Чесно кажучи не думав що потрібно підбирати форматність. Спробую наступні публікації підбирати відповідно до формату і з попередньою цензурою.

 26.03.2012 12:28  © ... 

Це не вірш, це така-собі стовбована проза. І здається там немає нічого страшного. Тільки трохи цинічний текст з елементами брутальних порівнянь. Не все у цьому світі метелики і хмаринки і я спробував розкрити цю тему.

 26.03.2012 12:15  Тетяна Белімова => © 

А що Ви там таке понаписували? Чи й нецензуру не пожаліли?

 26.03.2012 12:09  Каранда Галина => © 

ого! наче ніколи нічого не блокували... може, просто вірш ще на черзі чи загубився?

 26.03.2012 12:06  © ... 

І все-таки я збираюсь натрапити на критику, от тільки не знаю чи модератори пропустять такі тексти, один вже заблокували :)

 26.03.2012 11:40  Тетяна Белімова => © 

Може, й неправильно. Але мені дійсно сподобався Ваш твір, він вийшов цілком завершеним і цілісним, і оку не було на чому зупинитися для критичного зауваження. Ну хіба що дуже багато проблем порушили, як на одну поезію, але це ж не хиба?

 26.03.2012 10:23  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую,
Але хотілося почути критику, це ж неправильно, коли все так гарно :)

 26.03.2012 01:18  Тетяна Белімова 

Сподобалась Ваша філолософська поезія. Ось так щиро виповідаєте читачу свої думки, погляди, нічого не залишаючи на споді. Порушили дуже широке коло різноманітних проблем. Сподобалось, як вплели образ бездомного, але найбільше припали до серця ось ці рядки:
"Є речі, які справді не залежать від тебе.
один із обов’язків: по-справжньому захоплюватись жінкою,
віддати все на поталу своїм почуттям і її емоціям,
стоячи на повний зріст втратити голову, як властиво справжнім монархам". Справжній чоловічий висновок!