Сніг серед весни...

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Погода за вікном нагадала старий вірш...

Сніг серед весни.

Падає й не тане.

Замітає сонце

Й гасить зорі він.

Снишся мені ти,

І ніхто не знає,

Як болить душа

Від щасливих снів.

Сніг серед весни,

Холодом по мрії,

Інеєм взялись

Паростки надій.

Ти мені прости,

Що неспокій сію.

Більш мені не снись.

Відпусти… постій…

Сніг серед весни.

Спомин серце крає.

Та не хочу я

Ці чуття забуть.

Тільки не мани

В далеч небокраю,

Мить щасливу ту

Вже не повернуть.

Полтава, 20.03.1997

Візьміть участь в обговоренні

26.03.2013 22:44 Світлана Рачинська

Просто чудовий вірш!!!

Лірично...холодом по мріїї

27.03.2012 20:28 Сашко Новік

гарно

26.03.2012 14:17 Автор Невідомий

Сльози навернулися.
Просто в мене так воно й склалося...

26.03.2012 13:47 Оля Стасюк

Сумно......................)))))))))

26.03.2012 11:43 Тетяна Белімова

Сумна лірика чи ліричний сум? Однаково гарно вийшло.

а якщо серйозно, то зараз маю вже трохи знань з теорії, щоб поглянути збоку і оцінити більш-менш об"єктивно і старе, і нове.
в цьому конкретному вірші є кілька огріхів, та списую їх на недосвіченість тодішню.) зате ритм не збився, - і то добре!
все пізнається в порівнянні!)
відвертої лажі на Портал не скину!)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ