Тарасу Іваніву
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Це тільки сон, глибокий сон!
А я уже злетів на трон!
Подумав, грішний, що скрізь був,
Що відчай смерті осягнув.
Тарас Іванів «Мої саночки»
А я уже злетів на трон!
Подумав, грішний, що скрізь був,
Що відчай смерті осягнув.
Тарас Іванів «Мої саночки»
Поете зоряний, пробач,
Що смерть сприйняти не зумію,
Тому в душі тамую плач
І епітафій веремію.
Ні, не палитиму свічки,
Не бачу смислу їм коптіти,
Впряжу лиш мрії в саночки,
В твої світи щоб в них злетіти.
Туди, де сплески чистоти
У злеті манять віражами,
Де дивні звомплені світи
Спадають з дум твоїх віршами.
