29.03.2012 15:27
211 views
Rating 5 | 9 users
 © Ірина

Для вас

Ідіть. Не стійте тут. Не треба. 

Я зрозуміла, ми уже чужі. 

І досить вам дивитись в небо, 

Ви робите лиш вигляд що німі. 

Я розумію – все не вічне. 

І навіть ваші вітражі,  

Я кину обік на узбіччя. 

Нехай почують, плач душі. 

Я розумію – вже не скоро. 

Візьмете пензля в руки ви, 

Бо ваша муза загадкова, 

Горить у снах від самоти. 

А вам усе одно – я знаю! 

Бо ви художник, друже мій. 

І світ – це ваша колискова 

Та вам від неї не втекти. 

А ви її й не боїтеся. 

Навіщо ж вам від неї йти? 

Ви з неї щастя нап’єтеся! 

Якщо не вдастся утекти. 

А ви – тікаєте! Я знаю. 

Ви хочете свободи назавжди. 

І щоби світ цей пурпуровий 

Не зміг спід ніг у вас піти. 

Та він пішов… Вам не вдалося, 

Втекти від правил назавжди. 

Тепер лиш муза, знов чеше волосся, 

Й горить у снах від самоти. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про красу України - Упав вечір на село | Ірина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Янгол | Ірина».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.03.2012 20:25  Володимир Пірнач => © 

гарно, плюсую. 

 29.03.2012 18:20  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося! і кілька місць, де ритм збивається, та їх легко виправити (напр. знов чешЕ волосся на  чЕше  знов волосся )
а  загалом гарно! і суть глибока, і передано сильно.

Публікації автора Ірина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо