Янгол
Ти - янгол мій, із карими очима.
Такий іще малий, смішний та недолугий.
Як добре що тебе колись зустріла,
І міцно я взяла за руки.
Ми разом вчилися літати,
Ми разом падали й жили.
Але потрібно вміти відпускати.
Та як сказати серцю:
- Не люби!
І як ти не кричи тебе воно не чує.
У нього все своє: надії і думки.
Бо бач, любов не у тобі ночує,
Вона ночує в небі, де блистять зірки.
Там слухає вона їх ніжні колискові.
І дивиться як місяць в хмари закидає якори,
А потім просто тоне від любові,
Яку до нього зносять ангели.
І ти мій янголе тепер між ними,
Ти в дар приніс оту любов,
Яку так довго ми ростили,
А зараз згадуємо знов.
