31.03.2012 00:20
-
357
    
  2 | 3  
 © Чернуха Любов

Чому так вабить висота?

Чому так вабить висота, 

Яка таїна в темних далях? 

Не йдіть туди там самота 

І обрій в зорях печалях. 


Та всі зомбовані летять, 

Радіють перетнувши межі, 

Ніхто не бачить, що стоять 

Скляні і неприступні вежі. 


Удар об скло і ти внизу, 

Розпластаний на самім днищі. 

Не обійшов влучну грозу 

І теж, як сотні в попелищі. 


Ходіть землею, не летіть 

Де легше падати й вставати, 

Якщо сутужно – потерпіть, 

Тут є кому вас підіймати. 



м. Кривий Ріг, березень 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2012 22:03  Сашко Новік 

цікаво

 31.03.2012 11:06  Андрій Гагін => © 

Ох, як вже хочеться пройтися землею, навіть вже крила колись намагався продати (жартую)
Насправді, дуже гарний, глибокий вірш. Гарне сплетіння думок, що заставляє задуматися.

 31.03.2012 10:39  Тетяна Чорновіл => © 

Ой, чи є??? Кого справді "вабить висота" Ви не переконаєте. Але вірш заставляє задуматись.
Може "в зоряНИх печалях"?