05.04.2012 00:47
-
467
    
  7 | 7  
 © Руснак Сергій

Один лиш крок

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Від любові до ненависті лише один крок...

І страх і гнів в одне злилися,  

Думки лиш тільки про одне,  

Серце благає знов: ``Не злися!  

Цей біль із часом промине!``  


Проте не вірю свому серцю,  

Не вірю в доброту людей.  

Не вірю в їх псевдовідвертість,  

Та в правильність скупих ідей!  


Не можна людям довіряти,  

Вірить в кохання і любов.  

Любові варта тільки мати,  

Бо в твоїх жилах її кров!  


Все інше, явно не кохання:  

Приємність, дружба, потім звичка,  

І врешті-решт - одні страждання.  

І сльози в тебе на обличчі!  


І скільки треба буде сліз?  

Скільки душевних мук, страждання?  

Щоб ти нарешті зрозумів,  

Що то все не було коханням!  


Нащо зусилля і бажання?  

Те зберегти, чого немає!  

Адже не мав в житті кохання!  

Й ніхто тебе не покохає!  


Та з часом щиро розумієш,  

Що серце б`ється вдвічі швидше,  

Тоді як ти її обіймеш,  

Чи поцілуєш ніжно в личко...  


І серце все-таки відчує:  

Кохання справжнє й щиру радість.  

І знову крок лиш розмежує,  

Святу любов і злу ненависть. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.04.2012 20:40  © ... 

Дякую за оцінку моєї творчості. Мені приємно, що ще є люди, які вірять в кохання, бо я, особисто, останнім часом трішки зневірився, того й вірші такі щирі.

 05.04.2012 14:22  Володимир Пірнач => © 

Сподобалось.
Слідкую за вашими текстами і дійшов висновку, що не перевелись ще жінки, які можуть викликати захоплення. Боюсь уявити скільки крові було випито)
Чомусь читаючи ваші тексти згадую одну фразу Сергія Довлатова, вона підходить до подібної тематики.
"Не боль создает литературу, а писатель"
Плюсую.

 05.04.2012 11:49  Тетяна Чорновіл => © 

Такі непрості сум"яття думок! Серед них знайдете свою Істину з часом...

 05.04.2012 01:10  Тетяна Белімова 

Ваші думки щирі й правильні!