Ти граєш в схованки з моїм життям,
Я виправдань шукать тобі охоча.
Навіки скута я твоїм ім’ям
І розіп’ята ним під срібним світлом ночі.
В полоні пристрасних своїх думок
Я крила за спиною не побачу...
І знов стривожить телефонний твій дзвінок,
І знову, як завжди, тобі пробачу...
Я гідності своїй бажаю сили,
Щоб встояла під тиском почуттів,
Щоб я тебе вернутись не просила, –
Щоб ти мене лишитись попросив...
Ужгород, 2011