До Ромео...
Після перегляду вистави А. Крима "Осінь у Вероні"
Почуй, Ромео - серце плаче -
не від кохання, не від зла...
Від плину часу - він покаже
Чом квітка щастя відцвіла.
Почуй, коханий, я благаю...
Не будь байдужим, не іди...
Пелюстки... Ні! Не опадають! -
Бутон не встигнув розцвісти...
Сухий бутон в порожній вазі -
весь спадок, що єднає нас.
Чому? То лиш мудрець розкаже
Ім`я його навкОло - Час...
Лише Він знає достеменно
Чом я любила, ти ж жадав,
чому листи ті не даремно
мені ти все ж не написав...
Не добрі з нас були актори -
не вивчив роль Ромео ти...
Шекспірівські коханців долі
Все ж відіграти не змогли...
