Лідія Яр МОЖЕ
А може, ти мене забув?
І я даремно, хватаюсь,
Ніби за стремено,
За погляд твій?
Як за спасіння...
Навряд чи буде воскресіння
Любові нашій.
Все дарма.
Окутала усе зима,
Скувала холодом серця
І будем ми, аж до кінця,
До днів останніх,
Мов примари
Летіть кудись.
Мов вітром хмари
Життя нестиме нас,
А далі, десь згинемо
Серед печалі і сліз...
А може, ти і не забув?
І погляд твій - моє спасіння,
Любові нашій воскресіння,
Мир в наших душах
І серцях?
20.04.2012 22:55 © ... |
Пані Галю, я Вам дуже вдячна, що Ви "отак лізите в мої вірші.." Мені приємно, що Ви не байдужі до моєї писанини, що підтримуєте мене. |
19.04.2012 21:27 © ... |
Дякую всим. |
18.04.2012 11:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Потрібно завжди надіятися на краще! :)) |
18.04.2012 09:12 Деркач Олександр |
 Гарний вірш, на жаль від цих питань нікуди не подінешся |
18.04.2012 08:34 Сашко Новік |
 Гарно |
18.04.2012 00:45 Каранда Галина |
 як вірш - дуже гарно. як настрій... розумію, сама така, та ну його! напевне ж і не переймається. вони, зазвичай, з"являються тоді, коли ЇМ погано. ......... |