На підвіконні чорний кіт
У даль запилену дивився,
Та від думок про дивний світ,
Кіт спати ліг, бо утомився.
І сниться ніби він лоша,
Копитом іскри вибиває,
У даль за обрій поспішав,
Краї незнані оглядає.
Які пригоди за ліском,
Він не боїться уявляти,
Ось тільки дідо із візком,
Чомусь воліє запрягати.
Брикався кінь, чи кіт, чи як.
Тікав подалі від вудилищ,
Розбивши носа об косяк,
Летів від праведних судилищ.
Холодний піт прошиб кота,
Прокинувся вже на підлозі,
Куди й поділась дрімота,
Й жага скакати по дорозі
м. Кривий Ріг, квітень 2012р
