КАВОМАНИ
Сидить бар-вумен край вікна -
усміхнена
І запах кави доліта -
напій зерна,
А за вікном зима
і сніг порипує,
Розлігся чорний кіт у ніг -
мурликає.
Звучить мелодія стара; -
...не будь одна...
На запах кави забіжу:
- Налий, мала!
І ще до кави - коньячку -
легка рука
Я трунку з кавою ковтну -
доп`ю до дна.
В очах твоїх два сонця -
мить невпіймана,
А чорний кіт, як твій слуга,
хвостом виляв;
- Він теж до кави зранку звик -
налий в горня,
Кіт буде каву з молоком,
а я - коньяк.
