полечко- поле
Полечко-поле із небом зійшлось,
Скільки узріти тобі довелось?
Вітром обвітрене, сонцем пеклось,
Полечко-поле все ж не здалось.
Долі розхристані бачило ти,
Що не гадали куди треба йти.
Де по тобі протоптати той шлях,
Щоб не вернутись в пух або прах?
Полечко поле мерло від ран,
Порским свинцем розлягався туман,
Кров малювала на білім снігу,
Кликала в хату до когось журбу.
Може десь тут воювали сини,
Ті, що вернутись з війни не змогли.
Десь тут колись обірвався їх слід,
Хлібом він родить багато вже літ.
Полечко поле з небом зійшлось,
В сині прозорій і в морі колось.
Стежка терпка перейти в небуття,
Полечко-поле – ціле життя.
