09.11.2009 06:25
1974 views
Rating 5 | 2 users
 © Оксана Весна

Не минаючи воду, іду по дорозі... 

Перехожі вдивляються в очі... 

Чому плачу? Життя бо таке, 

Не приносить мені бо удачі... 

Та ж дрібниця все це, 

Та вона дістає за живе - 

Не дає мені все спокою... 

І течуть, і течуть мої сльози по обличчі рікою... 


Я ніколи не знала невдачі, 

Я завжди була на плаву... 

І ніколи на своїм життєвім шляху 

Не ступала я у калюжі... 

А тепер я іду, борючись за життя, 

За надію свою, і за думку. 

Я не звикла терпіти чужих тих образ, 

Що кидають на мене горою... 

І так хочеться крикнуть: "Досить на раз!" 

Хоч і поважаю я їхню думку... 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.02.2012 18:38  Олександр Новіков 

нормально. я от в хорошому настрої люблю по калюжам ходить 

Публікації автора Оксана Весна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо