Не минаючи воду, іду по дорозі...
Перехожі вдивляються в очі...
Чому плачу? Життя бо таке,
Не приносить мені бо удачі...
Та ж дрібниця все це,
Та вона дістає за живе -
Не дає мені все спокою...
І течуть, і течуть мої сльози по обличчі рікою...
Я ніколи не знала невдачі,
Я завжди була на плаву...
І ніколи на своїм життєвім шляху
Не ступала я у калюжі...
А тепер я іду, борючись за життя,
За надію свою, і за думку.
Я не звикла терпіти чужих тих образ,
Що кидають на мене горою...
І так хочеться крикнуть: "Досить на раз!"
Хоч і поважаю я їхню думку...
