Надія в Валентинів день
Цей вірш найкращим має бути,
Що я колись, комусь писав.
Він має у душі роздути,
Що жоден ще не відчував.
.................................................
Ніч. Місяць. Зорі розбрелися,
По чорнім килимі у ніч.
Мільйони їх, а все ж знайшлися,
Бо поклик серця, дивна річ.
Стара медведиця моргала,
Наче казала тут я, тут.
Над нами із дитям гуляла,
Чекала, знала, що прийдуть.
Два серця, котрі хочуть поряд,
Побуть хоча б, в світлі її.
Ті, котрих разом завжди творять -
Дві половинки, дві душі.
І я чекав тебе у зорях,
Пообіцяла ж, що прийдеш.
Я вірю, писане у долях!
Я знаю, мене в ніч знайдеш!
Ой, знов сміюся, радість в думці,
Згадав про посмішки чудні.
Щасливий навіть у придумці,
Щоб в дзеркало сміявсь тобі.
А завтра Валентина день. Кохання.
Ой, як я хочу до тебе.
У мене неміч від бажання
Поцілувать хоч раз... і все.
Мені не треба більше, досить!
Бо ти є мрія, щастя, сон,
Твій гарний світ мені приносить
Найкраще, через лист, з долонь.
Ти жінка-чудо, королева,
Богиня, мавка, казка, рай,
Ти Афродита, ба Венера,
Ти кольоровий, теплий край.
Я дякую тобі Надія,
Що грієш мене, я вже твій.
Мій подарунок в Валентина
Слова вірша, безліч надій.
Пробач, не здатен дати більше,
Умію лиш одне, писать
І ще кохати, що ще гірше,
Бо хто коха, вміє страждать...
.................................................
Навіть писати розучився
Хотів найкращий вірш створить
Мабуть в друкарню я змінився.
Я розучився говорить...
20:29; 13.02.07р.
