Я рідко вставляю чужі вірші. Та цей зачепив дуже. А в інтернеті його не знайшла, та й про автора мало відомостей, згадується лиш поетеса Ольга Марунич. Зараз шукають вірші про війну, то хай і цей прочитають. В такому ракурсі війну мало хто описував. Не справедливо, коли такий вірш буде втрачено назавжди.
Розповідала цей вірш на екзамені зі сценічної мови. Матеріал викладачка оцінила дуже високо. Хоча вона є заслужений працівник України. Дякуємо за вірш))
03.05.2013 20:58 Світлана Рачинська
Мої щирі сльози...
04.05.2012 09:28 Сашко Новік
Зі збірками класно придумали. А я й забув про цю функцію)
Останнє речення про мою писанину. При бажанні можна будь-де пропаганду знайти. Про сміх -знаю як ви відчули, а описане відчуття це вже через призму коментів.
про партизанку - наче згодна, хоч тоді німці всіх вважали потенційними партизанами. як в коментарі Суворого - дівчата принагідно ворогів палями протикали. а сміх я зовсім не так сприйняла, як ти. Останнє твоє речення я взагалі двояко розшифрувала: ти бачиш саму пропаганду у цьому вірші, чи то в твоїх віршах пропаганди багато, як поколупатися?:) бо знов щось сила двозначності спрацювала...
Наблюдав вчорашню суперечку, все ж приєднаюсь до цієї цитати. Психологічно-ефект достигнут. А щодо пропаганди, після комента Бель, перечитав. Відчуття: грохнуль партизанку, а могли ж і пересічну громадянку, та він націливсь-оце та він звучить наче " не взирая на", ну і сміх в останньому стопчику ніби всіх не перестреляєте. Але якщо поколупатись так в мене взагалі сама пропаганда.
я ж це саме в коментарі казала, де про бабусю свою розповідала... є обставини, а є люди.
03.05.2012 19:59 Тетяна Чорновіл => Серж
Схожа історія була з моїм батьком! Правда, він і ще декілька з ним дивом вижили.((((( ( про мобілізацію) Чекатиму Ваш вірш...
03.05.2012 19:54 Серж
Сьогодні розмовляв зі своїм батьком, ще не читавши вірша. І зачепили тему війни. Йому тоді було 5 років, а він до цього часу згадує як німець, який у них квартирував, рятував їх від голодної смерті, віддавав частину пайка. У нього самого в Германії залишилось "цвай кіндер", як він тоді говорив. Він не розумів навіщо прийшли сюди ї що тут роблять, дуже хотів додому. А потім прийшли партизани і розстріляли цей невеликий гарнізон (здається чоловік 5). Так що не всі німці були жорстокими. А взагалі нам зараз легко судити, бо ми не зазнали всіх жахів війни, коли ця вся "демагогія з пропагандою" відступає на другий план, а на першому залишається одне - вижити. Сьогодні опублікую свій вірш про односельчан, яких всіх мобілізували в один день (150 чоловік) і ніхто не знав, що жити їм всім залишалось після цього лише два дні. Їх кинули на прорив німецьких танків з однією гвинтівкою на 2-3 чоловіки і бутилкою з коктейлем Молотова на брата. Така от історія....
я цей вірш рік тому випадково знайшла. Нету ще не було, а сусідка попросила внуку в школу вірш до 9 травня знайти. Книжечка ця мені разом з хатою дісталася. і добре, бо в неті цих віршів і немає. я наче виконала якийсь обов"язок, скинувши його, хоч і не люблю публікувати чуже. наче краду. Сама про війну не пишу. Вважаю, що не зможу.
03.05.2012 18:51 Тетяна Чорновіл
Важка поезія! Неоднозначна! І справді, з обох боків можна нашукати таких моментів, що аж дух перехопить. Про війну і сама не пишу і читати не люблю. Правда, Віктора Суворова прочитала. Тому розумію ту неоднозначність.
пропагандою є отой плакат, "Гітлер і діти", що я в коментарі вставила. і саме він був тією складовою, що формувала психіку отого юнака-фашиста. А на тому українському полі він, нарешті, прозрів. і в його вчинку - нестерпна суміш жалю до приреченого дитяти, відчуття своєї вини і тваринний жах від незворотності скоєного. його теж жаль.
03.05.2012 17:07 Суворий => Тетяна Белімова
Думаю Бель Вас ввело в оману "в-во ЦК ЛКСМУ "Молодь", Київ, 1959рік"... А так вірш правильний. Вчора випадково дивився фільм про Вьєтнамську війну. Там теж вбивали молодих дівчат, і дівчата протикали при нагоді палями американських вояків. Війна має лише одне обличчя, і це обличчя смерті... Зрештою в вірші ані слова про Сталіна, Радянський Союз, комсомол, партію...
Нічого не легший, але чогось він мені на психіку не надавив, бо там не було цих шокуючих натуралістичних подробиць (метелик, скроні...), там про вічне. Я тому й Еміля Золю просто ненавиджу. Кажу ж, занадто вразлива. Не можу я про таке читати...
Тань, ну коли я тут ображалася? своя думка є своя думка. та я думаю, що дійсно якби я не поставила дату і видала твір за свій, Ваша реакція була б зовсім інакшою. а для мене цей вірш тим і цінний, що написаний людиною, яка саме тоді жила. он зараз по теліку заставочки крутять до 9 травня, де ветерани епізоди згадують з свого воєнного життя. Там, де дідусь про коня раненого, який плаче, розказує, і сам плакати починає, - дуже зворушливо. чи це теж як пропаганду розцінювати?
і ще. пропаганда пропагандою, та мені особисто документалістика більш ємка, ніж всі чисто мистецькі твори, написані не очевидцями. тому я й не пишу про війну сама, а виставила твір людини, якій в 41-му було 23 роки. Моя бабуся була з 1919-го, ровесниця їй, і вона ховалася від німців в кукурудзі з немовлям на руках. Тому я вірю цій жінці. так, люди були різні. Інший німець врятував мою бабусю від вивезення в Німеччину. у мене при прочитанні не виникло бажання взяти гранату. я, навпаки, подумала: а як же цей хлопчина буде далі з ЦИМ жити? наші теж вбивали. тут не пропаганда, тут жах війни передано дуже психологічно.
Як же я можу заперечувати злочини фашизму? Я не люблю коли мистецтво педалюють. Не ображайтесь, Галю. Не люблю я, коли звірства у художніх творах зображають, у документальних - будь-ласка. Я сказала, що це моє особисте ставлення. Перепрошую, я Ваші почуття зачепити не хотіла, при всій повазі й любові до Вас, кажу, як літературознавець, це - красива радянська пропаганда, на жаль...
Ви заперечуєте факти злочину фашизму? а цей вірш я не вважаю пропагандою. в тому фашистові я відчуваю людський переляк. він і пристрелив дитинку тому, що втікав від почуття вини. а інші, старші, що може мали своїх дітей "пішли, дивитися не хотіли". тут людей показано Бель, причому жіночими очима, так що я з Вами тут не згодна абсолютно.
03.05.2012 16:09 Тетяна Белімова
Галю! Подивіться на рік видання! Це радянська пропаганда у чистому вигляді! Для них нічого святого не було - заставляли поетів змальовувати звірства, щоб підігрівати ненависть до образу "ворога" в народі. Краще б про свої криваві справи розказали. Так ні! Й досі комуняці якомусь лише натякни про щось таке, так змішає тебе, самі знаєте з чим. Війна - це жахливо, всі це знають. Але не все було так чорно-біле. А тут читаєш, і волосся дибом стає... Документалістика - це добре для пам`яті, але пам`ять ця повинна бути світлою... От у Ліни Костенко "Пектораль ХХ століття" - про війну, про трагедію, але не виникає бажання фашиста пристукнути. Мистецькі твори про війну не повинні викликати бажання взяти до рук гранату і кинутись на танк, а розуміння, що війна - найбільше зло. Не ображайтесь, це моя особиста думка.
Війна страшне, жахливе явище, вже стільки їх пережито, але людей всеодно нічому ненавчило - умом розумію чому так, а душею хочеться кричать - ЧОМУ , НАВІЩО!!!
