Як перед іконою
Положила голову на коліна матері,
Обняла рідненькую, покаялась в гріхах,
Скільки за життя своє, ми з тобою втратили,
Смуги чорно-білії на наших літах.
Як перед іконою плакала-молилася,
Знаю, що відпущено, все вже наперед.
Під рукою теплою, знову народилася,
Знов по моїх жилочках розтікався мед.
Пройдено-протоптано різні дні-доріженьки,
Вчила доля розуму великих і малих.
Ти шляхами трудними – позбивала ніженьки,
А мої закручені, ще бреду по них.
м. Кривий Ріг, квітень 2012р
