У барі
Засівши у барі і розсіявши погляд.
Шукаючи відповідь десь на стелі,
у своїх очах заховала спогад,
ніби манах у задушливій келії.
Самотня і гарна, чорне волосся
розкинулось на оголені плечі.
Вона сиділа спокійно, як вбивця
складає план чергової втечі.
І забуваючи звичні рухи,
заплутавшись в свіжості барного диму,
вона закидала за голову руки
і випрямляла стомлену спину.
Тоненький Kent у неї в руці,
торкався губ так ніжно і щільно.
Як дитячий коктейль на молоці,
вона теплий коньяк попивала повільно.
Вона бачила все: почуття, розставання,
розширені коксом чорні зіниці.
Але кожен раз тимчасове кохання
повертало її до цієї в’язниці.
Собі обіцяла, що більше не буде,
що жодні гроші того не варті.
Але кожного ранку поверталась в нікуди,
і засинала, як в школі на парті.
Вона кожен раз собі говорила,
що сьогодні я це зробити мушу.
Сотні разів розкриваючи тіло
жодному з них не відкрила душу.
Стираючи очі прогірклим димом,
змиваючи пам’ять важким алкоголем,
змирившись із часу нестриманим плином,
й нестерпним і звичним паховим болем...
Хоча, загалом вона гарна як мрія,
це лише я, в хмільному кумарі,
бо не кожна жінка обов’язково повія,
якщо сидить самотня у барі.
18,03,2011
