Двісті крапель отрути,
сорок відсотків правди.
Ковток, дорога в нікуди.
Тобі це потрібно? Справді?
Ловиш невпевненість рухів.
Підвищений тон лиш початок.
Засохлі слова без звуків,
знак оклику замість трьох крапок.
Руками цитуючи прозу
говориш, тебе не спинити.
короткий жест як погрозу
викинув, щоб зачепити.
Важко зібратись з думками,
легко зробити дурість.
Розмоклий сухими дощами
ти не проявиш мудрість.
Виграти, або померти.
Знімаєш усі заборони.
Ти вмієш бути упертим,
умієш ламати кордони.
Несправжнє твоє обличчя,
нахабство проявлене вміло.
Тримаєш своїми руками
ще досі пульсуюче тіло.
Кидаєш під ноги одяг
ніби вороже знамЕно.
ловиш наляканий погляд,
вона віддається смиренно.
Немає у тому правди,
що думаєш тільки віршами
тваринні інстинкти як завжди
керують твоїми думками.
Так завжди було і так буде
допоки в очах недовіра,
коли біля тебе є люди
ти зліший за дикого звіра.
Шукання поламаних істин,
пиятика до світанку
отрута йде як у пісні
ти вип’єш все до останку.
Енергія в чистому вигляді,
провокація це ще не втрата.
Правда лише у погляді.
Підпис. Сьогоднішня дата.
Київ, 03,05,2012
.gif "{#}")
