Тетяна Чорновіл Серце не веліло
Просились рими на папір,
Де щастя чисто так біліло.
Признався б вірш тобі, повір,
Та тільки серце не веліло.
З очей уповні лиш наллю
Того, що з віком не зміліло.
Уста шепнули б, що люблю,
Та серце стислось… не веліло.
Не знав ти, що навіки мій,
Пив трунок зради ошаліло!
Душі б кричати: - Стій! Не смій!!!
Та горде серце не веліло.
Чи стріла долю я в журбі?
Чи все спила, що так боліло?
Сказати б хоч про біль тобі.
Спинилось серце. Не веліло.
09.07.2016 11:27 Наталія Бугаре => © |
 Сподобалось, болюче таке і щире. |
05.05.2012 12:21 © ... |
Серце взагалі чуттєвий орган... :)) Дякую за відгуки! |
05.05.2012 12:12 Недрукована |
 Чуттєво так...)) |
05.05.2012 08:51 Сашко Новік |
 Гарно |
04.05.2012 20:26 © ... => Тетяна Белімова |
:))) Мабуть Ви праві! Але ж воно не велить, а стискається... |
04.05.2012 19:42 Тетяна Белімова |
 Так справді краще для того бідного зболеного серця, бо як довів до того стану, ще й пив трунок зради, то йому оті всі слова, яко розсипоша перла многоцвітная перед свіньми... |
04.05.2012 18:54 © ... |
Сердечно дякую всім за відгуки! :))) |
04.05.2012 13:33 Володимир Пірнач => © |
 Класно, сподобалось. |
04.05.2012 13:11 Чернуха Любов => © |
 Ой, зачепило, чи слухати його, чи ні - не знаю |
04.05.2012 12:15 Каранда Галина => © |
 то не серце не веліло. то голова. серце якраз прагло сказати... |
04.05.2012 11:59 Деркач Олександр => © |
 Ох те серце, живе своїм життям, а нам до нього пристосовуйся |