08.05.2012 20:01
-
238
    
  2 | 2  
 © Ло

...молю...

тільки не щ а с т я...

тільки не щ а с т я...

чуєш, зверху?!

я благаю

гіршої підступності

для мене годі й шукати

не дивись на мене зверхньо

я ж єси за подобою твоєю

я не люблю слабкості

прошу

розуму

працездатності

тільки не кволості в рухах

тільки не прісності в думках

тільки не чиєїсь жалості

не дай дожити до старості

і тільки б не пережити всіх

хто серцю дорогий

і, чуєш, не доведи до нормальності

найбільше боюся її...

не дай вчинити гріх проти людини

дай силу зберегти мораль

і... знаєш, не позбав своєї віри

я прошу тільки не байдужості з роками

а навпаки

нехай йдуть нерви нанівець

і  ще одне...

не роби мене рабою

я рабство відбуваю тут...



20.01.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.05.2012 23:38  © ... => Каранда Галина 

я мушу визнати поразку), звичайно, Ви маєте рацію... просто моє щастя в творчості. нехай маленькій, зовсім мізерній...але такій терапевтичній. щілина, крізь яку я починаю відчувати і розуміти свою сутність.

 08.05.2012 23:34  Каранда Галина => © 

та я зрозуміла ваші думки. але...
та ну її, ту творчість... було б щастя...

 08.05.2012 23:32  © ... => Каранда Галина 

"І тільки злість в усі часи буває геніальна. Господь, врятуй мене від доброти..."
Щастя розслабляє, розжимає всі механізми захисту. Звичайно, в чомусь це має свої плюси, але для творчості...короче, не думаю. це моє бачення

 08.05.2012 23:11  Каранда Галина 

вірш - подобається.
а я - тільки щастя. і все.

 08.05.2012 22:27  Недрукована 

Кожне слово зачіпає! Затамовую подих, читаю ще раз.
Так близько...

 08.05.2012 22:18  Володимир Пірнач 

Шикарні слова, прекрасна позиція.
Підписуюсь.
Плюсую.