Гроза
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
В повітрі сутінком витає
Передчуття щемке грози,
В шибки ранкові нагнітає
Ескізи хмурої краси.
А хмар загони все щільніше
Могутність вод в собі несуть,
Півмиті відділяє лише
Рідку й газоподібну суть.
Враз блискавиця неба серце
Розтяла, граючись, навпіл,
Від грому комарине скерцо
Забилось в придорожній пил.
Діждалася земля щаслива
Небесних панівних зусиль,
Нестримного блаженства злива
Несеться в лоно звідусіль.
Із крапель шелестом зливаюсь,
В вись відчуттів п’янких лечу
І захлинаюсь… упиваюсь
Лункою пристрастю дощу.
