Ви кажете – ЛЮБОВ…
з рубрики / циклу «про життя»
Нарешті СПРАВЖНЯ!
Все було не те! Та ось – ВОНА!
Аж дух перехопило!
Несе у вись! Мене! У вись! Несе!
І чхав я на дітей і на дружину!
Кохання справжнє виправдає все!
Не так? – Та то ти не кохав ніколи!
До лампочки – вчорашнє, – то пусте!
А це – навіки! Крутить і несе!
І не турбують совісті уколи.
То й що, що я таке уже казав?
Я помилявся. Маю на це право!
Тепер лиш зрозумів, що не кохав…
То просто звичка, Як нудна забава.
Тепер – не так! Тепер уже – навіки!
Кохаймося, бо варті ми того…
.........................................
Розкидані по білім світі діти
Усе чекають тата одного.
.........................................
А цикл все крутиться…
І кожен раз – ЄДИНИЙ…
І завжди вже – навіки і востаннє…
Люблю – бо любиться!
О! Як це примітивно:
Відповідальність, чи чиїсь страждання...
Усе – ніщо, коли буя кохання…
.........................................
А він десь знову
Любить, наче вперше,
Акація знов у душі цвіте…
Й співає знов своїй чергОвій гейші...
Все виправдовує кохання золоте…
Лубни, 10.05.2012