я не вірю тим хто не шукав порятункуу затишку барів чи шумних квартирах,
хто не блудив у чужому провулку,
не втрачав рівновагу, не прокидався в сортирах,
хто не боровся за власну самотність,
навмисно знаходив правильні виходи,
хто не закохувався у безтурботність,
і не курив, щоб справді не дихати.
я не вірю тим, хто не заходив у храми,
просто для того, щоби замовкнути,
хто не засинав на траві під зірками,
і не боявся чесно намокнути,
хто не падав на землю розбиваючи руки,
не шукав під вікном свого сумління,
і не кричав у повітря - суки!
це ж бо було справжнє спасіння.
Київ, 2011