ВІРЮ
з рубрики / циклу «Весняна казка»
В дрімоту чарівну впадає ліс. І його сонні вії
Всміхаються літу, веселці й рожевому сну.
Ти знаєш – я вірю в тонку і прекрасну надію
На нашу щасливу, захопливо-тиху весну.
Я віру і в диво, і в роси щасливої долі,
Я вірю у тебе, у те, що, коли прийде час,
Ти зрозумієш, чому я вірю в покоси.
Вони не для тебе й для мене – а просто для нас.
Я вірю у сонце. Я вірю, що світ порятує
Його таємниче і зоряно-ніжне тепло.
А хочеш, тобі я віру тонку подарую?
Хоча... Я знаю, ти віриш усе одно.
Краса порятує весь світ наш від зазіхання,
Від зла, від людей – я вірю, і цим живу.
А хто порятує тонке золоте кохання?
Це ж тільки сон лісу... Це казка... Це не наяву...
