11.09.2011 18:48
-
689 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Оля Стасюк

ВІРЮ

ВІРЮ

В дрімоту чарівну впадає ліс. І його сонні вії  

Всміхаються літу, веселці й рожевому сну. 

Ти знаєш – я вірю в тонку і прекрасну надію 

На нашу щасливу, захопливо-тиху весну. 

Я віру і в диво, і в роси щасливої долі, 

Я вірю у тебе, у те, що, коли прийде час, 

Ти зрозумієш, чому я вірю в покоси. 

Вони не для тебе й для мене – а просто для нас. 

Я вірю у сонце. Я вірю, що світ порятує 

Його таємниче і зоряно-ніжне тепло. 

А хочеш, тобі я віру тонку подарую? 

Хоча... Я знаю, ти віриш усе одно. 

Краса порятує весь світ наш від зазіхання, 

Від зла, від людей – я вірю, і цим живу. 

А хто порятує тонке золоте кохання

Це ж тільки сон лісу... Це казка... Це не наяву... 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.09.2013 20:25  Юрій Шеляженко => © 

У кожній людині є часточка цієї краси, яка порятує світ. Саме тому сни залишаються поряд з нами і вдень. 

 12.09.2011 18:49  © ... => Каранда Галина 

Дуже вдячна! У мене дуже талановита вчителька - хтозна, що вона ще вміє...

 11.09.2011 22:28  Каранда Галина => © 

Вірити в надію - глибоко. вірш складний, але сприймається прекрасно.молодець! Я співчуваютвоєму вчителю з літератури: навряд чи він так уміє!