Кохання не має сенсу
з рубрики / циклу «моє..»
Місяць і зорі. Ніч. Тишина.
Знову закінчився день
Сонце сховалось, прийшла темнота
Затих і відгомін пісень
Дрімає людство сном міцним
Пустіють вулиці й алеї
Давно погас вже світ квартир
Всі сплять, усі, крім неї
Вона сиділа на вікні
Задивилась в темну даль
Й згадавши свої ночі й дні
Пронизав серце біль і жаль
Кохала й мріяла вона
Та почуття десь загубилось
Та гірко плакала душа
Що її мрія не здійснилась
Бо ще колись, в цю давнину
Кохав він дівчину одну
Не міг без неї він ні дня
Єдина ця любов була
Були тоді і сміх і сльози
І зорі падали із неба
В гаряче літо й злі морози
Та почуття, яких не треба
Жаліла досі за ту мить
Коли промовила "Люблю"
А бідне серце ще болить
За відповідь його: "Чому?"
Вже промайнуло стільки зим
У кожного своє життя
Тепер їй байдуже, що з ним
У неї є своя дочка.
