НЕБЕЗПЕКА!
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Звідки на Землі взялись, не ясно,
Бо про них мовчали по ТіВі!
Та з’явились майже одночасно
В Кишиневі, Києві, Москві…
Непомітно набирали силу
У буянні зрілої весни,
І в свідомість нашу, ще незрілу,
Хитро так прокралися вони.
Що поробиш? Ми всього лиш люди!
Небезпека? Ну й нехай! Овва!
А вони підстерігають всюди,
Ними повні серце й голова…
Все змішалось у реалій часі:
Вчора… завтра… згодом ще… колись,
Бо вони, мов піни шум, наразі
Так нещадно в мізках розлились.
Ніби зомбі, ми на все готові,
Поки, вбравшись в лагідні сніги,
Пахощі черемухи медові
Зносять дах, нуртують береги!