Сум

Біжить річка за лугами,

Сповита вся осокою,

Нема вже на світі мами,

Сум не дасть покою.

Серце рветься на частини,

Душа болить, ридає,

Як-то важко для дитини,

Як мами немає.

Хоч уже і свої діти,

В очах підростають,

Смутком спогади сповиті,

Душу навпіл крають.

То присниться серед ночі,

Жива та здорова,

З радістю відкрию очі,

Не промовлю й слова.

Лише сльози покотяться,

На подушку з очей,

Серце з жалю стрепенеться,

Швидше б настав день.

Там в турботах призабуду,

Про те страшне горе,

Не на довго знов згадаю,

Доле ж моя доле.

Мамо моя, ріднесенька,

Люба моя, нене,

Пташко моя, сизесенька,

Як важко для мене.

Не минає біль з роками,

Все ятрить серденько,

Чому немає моєї мами,

Де ви, моя ненько?

Де шукати в яких краях,

Звідкіль вас чекати,

Зустрічаємось лиш в снах,

Біль не вгамувати.