Зажурилась тихо мати
з рубрики / циклу «Про долю»
Зажурилась тихо мати
Стало більше сивини,
Звідки діток виглядати?
Полетіли в світ сини.
Дні за днями пролітають
Смуток душу все ятрить,
Діти ще не розуміють
Як серце мамине болить.
Сини щастя захотіли
У чужих краях знайти,
Розлетілися птахами
В загадкові ті світи.
Мов на крилах пролетіли
Роки неньки молоді,
Як були діти малими
Не вернути вже ті дні.
Йшли літа все за літами
Ненька тішилась синами,
Мов дубочки підростали
Все горнулися до мами.
Все згадалось, що минуло
Покотилася сльоза,
Все, нічого не забула
Сипле снігом сивина.
Сини шлють листи все мамі
Не журись, ненько, чекай
Вже той час не за горами
Не забули ми свій край.
Не забули хату білу
Біля хати наш садок,
Ту круту в полі стежину
І березовий гайок.
