Болить земля
Болить земля. I плаче тихо-тихо.
Зґвалтована чужим байдужим лихом,
Втомилася земля, як скорбна мати,
Синiв своїх в могилах обiймати.
Болить земля. Просякла кров’ю й потом,
Ридає разом зi своїм народом,
У тих сльозах, у полум’ї й багнi
Печальним лiтом дозрiвали врожаї.
Болить земля, розділена межею,
Болить за те, що гинуть через неї,
За те, що краяти i рвати на шматки
Свою країну хочуть земляки.
Болить земля, натомлена вiками,
Болить вона, немов душа у мами.
Росте замість пшеницi попелище,
А діти змінюють свій дім на кладовище.
Болить земля. I стогне тихо-тихо,
Оплакує своє прокляте лихо.
Втомилася. А люди все воюють.
Змирилася. Однаково не чують.
