Два кроки
Два кроки, лиш до здійснення бажань.
Два кроки, по хитких щаблях сумління.
Себе зборовши – почую залп вітань,
Побачу спроби лобизань і поклоніння.
Два кроки і простягнута рука,
І та вершина, що здавалась небом,
Мов голос Бога – далека і близька,
Мов пісня волі – омріяна потреба.
Два кроки, а що там після них?
Куди дороги повертають далі?
Чи справді варто, топчучи своїх,
Забрати всі обіцяні медалі?
Два кроки. Зупинятися чи йти?
У сумнівах давно зомліли ноги,
Можливо ще потрібно дорости
Й знайти свої, а не чужі дороги.
м. Кривий Ріг, травень 2012р
