Останні мімози
Посохлі мімози у тебе в руках,
Тобі вони зовсім не личать.
Останнє прощання згубилось в роках,
І посмішка стерлась з обличчя.
Всі спогади просто взяли і пішли,
Та я їх не можу не чути.
Останні мімози в своєму житті,
Панічно боюся забути.
Я знову стою тут у чорнім плащі,
Від холоду знов тремтять руки.
А ти, знову пишеш любовні вірш,
Я чую їх присмак розлуки.
Ми знову самотні, знову одні,
Здається десь чула ці звуки…
Занадто давно вони снились мені,
Під серця розбитого стуки.
